1461 день нашої сили, віри та боротьби
1461 день нашої сили, віри та боротьби
24 лютого 2022 року стало межею, що розділила життя на «до» та «після», перетворивши шок перших днів на загартовану волю до перемоги. Ми навчилися працювати в умовах невизначеності, підтримувати країну та один одного, попри всі виклики.
Чотири роки — це тисячі перерваних життів, зруйнована інфраструктура та мільйони внутрішньо переміщених осіб, серед яких понад 791 тисяча дітей.
Рашисти розраховували на блискавичне захоплення України, адже були переконані, що українці чекають на росіян із хлібом–сіллю. Та, насправді, з перших годин вторгнення армія агресора зустріла шалений спротив не лише бійців ЗСУ та Національної гвардії, а й простих громадян, об’єднаних в загони територіальної оборони, добровольчі формування територіальних громад, волонтерські організації.
Не досягнувши заявлених цілей, ворог вже четвертий рік виміщає своє безсилля на цивільних: намагається зламати нас обстрілами, холодом, темрявою, страхом. Але хіба можна змусити до капітуляції народ, який пам’ятає ціну свободи? Здатися – означає втратити волю та зрадити пам’ять полеглих.
Сьогодні ми дякуємо кожному захиснику та захисниці. Їхня мужність дозволила світові побачити, що правда має силу, а агресія — межі. Чотири роки великої війни довели: Україна — це не «буферна зона», а серце вільного світу, яке б’ється в унісон із цінностями демократії та гідності.
Ми входимо у п’ятий рік оборони з чітким розумінням — шлях до перемоги важкий, але вороття назад немає. Наша єдність — це та зброя, яку неможливо знищити ракетами.
Стоїмо! Працюємо! Переможемо!
