Історична довідка
Село Таврійське знаходиться на правому березі річки Конка в місці впадання в неї річки Жеребець, вище за течією на відстані 6 км розташоване село Преображенка. нижче за течією и а відстані 0,5 км розташоване село Любимівка, на протилежному березі — село Юрківка, вище за течією річки Жеребець на відстані 4,5 км розташоване село Васинівка. Через село проходять автомобільна дорога Т 0803 та залізниця, станція Обща.
Село Любимівка знаходиться на правому березі річки Конка, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Таврійське, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Одарівка, на протилежному березі - село Юрківка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани і стариці. Поруч проходять автомобільна дорога Т 0803 та залізніця, станція Росинка.
Село Юрківка знаходиться на лівому березі річки Конка, вище за течією на відстані 0,5 км розташоване село Новопавлівка, нижче за течією на відстані 4,5 км розташоване селище Зарічне, на протилежному березі село Таврійське.
Назва
Існує легенда. Ще як жили тут козаки, а степи були татарськими, річка була повноводною і по ній ходили кораблі, плив корабель, на якому був татарський хан. Віз він із собою багато золота та срібла в Крим. Татари думали, що вибрали підходящий час, бо ханові донесли, що запоріжці пішли десь у похід. Та козаки їх надурили і влаштували засідку. Вночі напали на корабель, перебили татар, забрали золото, а хана не вловили, бо він кинувся з палуби на коні прямо в річку і потонув. А кінь, кажуть, не втопився, вибрався на берег і майнув у степ. Довго гуляв цей кінь, водив за собою цілі табуни коней. Через це і назвали річку і село Жеребець.
В історичному архіві збереглася інша легенда. За часів визвольної війни загін запорозьких козаків оточили вороги в плавнях річки Кінські води (зараз Кінська). Довго і стійко оборонялися козаки. Поїли всі припаси і навіть своїх коней. Залишився тільки один жеребець у їх отамана. Хороший був кінь, не раз рятував свого господаря в запеклих боях. Тому і не дав отаман його зарізати. І ось козаки змовилися вночі вбити жеребця, але один з козаків попередив отамана. - Ех! Ну, що ж, серед людей і смерть красна на виду! - вигукнув отаман, скочив на коня, а коли вони опинилися в річці, пострілом з пістоля вбив жеребця і потонув разом з ним.
З того часу прозвали козаки річку, що впадала в Кінські води навпроти місця події, а потім і саме своє поселення на березі цієї річки Жеребець. Ця історія відображена в гербі села.
Історія
Таврійське
Село було засновано у козацькі часи як зимівник козаків Кальміуської паланки Війська Запорозького низового. Зимівник існував в 1745—1765 роках на березі колись повноводної річки Жеребця, на місці, де нині розташоване село.
В 1770 році тут розпочато будівництво Кряжевої фортеці, що входила до складу Дніпровської лінії. Залишки п'яти редутів цієї фортеці збереглися до нашого часу. Поблизу фортеці засновано хутір Жеребець, де мешкали "воинские поселяне из разных полков от службы уволенные", тобто звільнені від військової служби солдати. На своїх початках село було військовим поселенням. Для житла, за державні кошти (бюджет), було збудовано 47 хат, на дві сім'ї кожна, тобто на 94 сім'ї або ж 718 мешканців, з них: чоловічої статі 423 особи, а жіночої - 295 осіб.
Відразу після заснування села розпочинається будівництво церкви, а з 1787 року вже відкривається церковний приход: будівництво церкви закінчилося лише у 1793 році й зроблено його за кошти та завдяки зусиллям своїх парафіян.
У 1788 році населення Жеребця зменшилося майже на 200 осіб, враховуючи сюди існуючих мешканців та нових поселенців, а у 15 верстах від Жеребця виникає ще одна нова слобода - Камишуваха, а далі, у результаті захватів вільних степів виникають дрібні кріпацькі слобідки - Терсянка, Білогір'я, Василівка, Буракова та інші. У 1898 році ці всі села відходять окремою парафією до нової церкви, що будувалася на той час в с. Преображенка під Оріховим. Того ж року на протилежному березі річкиКінська, на місці старого татарського селища, засновується нова велика слобода Юрківка, яка тривалий час носила назву "аул" та прилучається парафією до церкви Св. Миколая у Жеребці.
До 1805 року населення Жеребця збільшується надто повільно, але з настанням 1805 року, збільшується мало не у четверо. Того ж року до Жеребця спочатку було доселено 150 солдатів, звільнених з військової служби, а потім діслано ще "казенних поселян" 58 сімей, загальної чисельністю 612 осіб (339 чоловіків, 273 жінки) та ще "казенних поселян" з Полтавської таЧернігівської губерень, загальною чисельністю 915 осіб (500 чоловіків, 415 жінок), а у 1806 році в Жеребці мешкало 286 сімей, загальною чисельністю 2196 осіб. В селі засновуються перші крамниці, а першими крамарями були місцеві євреї. Першими єврейськими сім'ями, що оселилися в Жеребці були Аврам Іткін, Іосель та Камінський. До цього вони щонеділі приходили до Жеребця з Оріхова, приносили свій крам та торгували біля церкви на базарі. Після їх переселення, у Жеребці відкриваються крамниці й щось подібне до базару, з'являються перші ремісники - гончарі, ковалі тощо.
В той самий час, шляхом природнього приросту та періодичних доселень, населення Жеребця швидко збільшується і у 1848 році досягає позначки у 5021 особу. У 1845 році в семи верстах від центру села засновується слобідка Воронцова - "Любимівка".
У 1849 році в Жеребці лютувала епідемія холери, яка "забрала" із собою 1040 осіб, багато людей виїхало, а ось населення у той час зменшилося на 141 сім'ю, або ж на 1208 мешканців.
Після скасування кріпацтва між 1861 та 1864 роками до Жеребця знову доселено 1250 осіб (колишніх кріпаків), переважно вихідців з Полтавщини, й населення знову стає більшим за п'ять тисяч.
Зібравши таку кількість мешканців, Жеребець з 1868 року починає розселення своїх мешканців та залюднення своїх земель: вихідці з Жеребця у 1868-1869 роках засновують нові слободи - Ново-Іванівку, Копані, Ново-Троїцьку та інші, вже більш дрібніші хутори.
Школа існувала здавна, як напірприватна установа, офіційно до штату приєднана у 1848 році, тобто коли відбулося перше призначення священника Курковського "наставником Жеребецкого сельского училища". У 1875 році в Жеребці був заснований перший на Катеринославщині кооператив - Жеребецьке ощадно-позичкове товариство.
В середині ХІХ століття село стало волосним центром. На кінець ХІХ століття село Жеребець було одним з найбільших населених пунктів в Олександрівському повіті, в якому проживало більше 8000 жителів.
У 1910-1912 роках в селі відкрилася земська лікарня на 25 ліжок. Тоді ж вступила в дію і ветеринарна дільниця, в штаті якої були лікар-ветеринар та два фельдшери. У центрі с. Жеребець в 1912 році на кошти земства та сільської громади була збудована земська народна початкова школа. В 1913 році працювало 2 церковно-приходські і 6 земських шкіл.
В січні 1918 року в селі була встановлена радянська влада, а в кінці січня 1921 року селяни вибрали сільську і волосну ради.
Неврожай та голод 1931-1933 років тяжко позначилися на житті селян та розвитку села.
В 1938 році село було перейменоване на Єжове, а в 1939 році – на Кірове на честь державного діяча тих часів С.М.Кірова.
В жовтні 1941 року в село увірвалися німецько-фашистські загарбники. 981 житель села став на захист рідної землі. На каторжні роботи в Германію було вивезено більше 500 юнаків та дівчат. В ніч на 19 вересня 1943 року село було звільнене частинами 127-ї стрілкової дивізії 51-ї армії Південного фронту. Відступаючий ворог спалив 25 споруд: залізничну станцію, сироварний та цегляний заводи, лікарню, будинок культури, дві школи.
У 1949 році було досягнуто довоєнного рівня виробництва та відбудовано всі зруйновані будинки. В 1958 році був організований колгосп «Ленінським шляхом», який спеціалізувався на вирощуванні зернових та олійних культур, великої рогатої худоби, свиней та овець. Було побудовано 7 корівників, 5 свинарників, 4 пташники, 2 механічні майстерні, 2 токи, 3 кормоцехи, 3 магазина, 3 дитячих садка, заасфальтовано ряд вулиць села.
Юрківка
Юрківка (з 1862 по 1921 рік — Білицьке) — село, центр Юрківського старостинського округу. Відстань від найближчої залізничної станції Обща 1 км. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що в сиву давнину на території нинішньої Юрківки жили люди. На північній околиці села височить група курганів, з яких найбільші — Мечеть-могила і Шаврова могила. У Юрківці збереглося кілька кам'яних половецьких баб. У XVI ст. річка Конка була кордоном між Запорізькою Січчю і татарськими володіннями. На Шавровій могилі, найвищій точці лівого берега Конки, татари збудували фортецю, біля якої виріс аул з мечеттю. Навколо цієї могили місцеві жителі не раз знаходили чавунні та свинцеві ядра, що свідчили про запеклі бої запорізьких козаків з татарами. Сучасні археологічні дослідження доводять те, що це поселення виникло значно раніше – ще за часів Золотої Орди, і , скоріш за все, було одним із поселень на дорозі Великого Шовкового Шляху.
Після приєднання до Росії південних приморських степів на місці татарської фортеці виникло невелике поселення, яке певний час називалось Аулом. Його засновниками були біглі кріпаки з північних губерній. За іменем одного з перших поселенців — Юрка воно в народі дістало назву Юрківки. Нове село поступово зростало, в перші роки — за рахунок кріпаків-втікачів, а наприкінці XVIII — на початку XIX ст.— державних селян з Волині, Уманщини, яких царський уряд переселяв на береги Конки. Окремі частини села (кутки) місцеві жителі так і називали «Уманщиною», «Волинню» тощо. У 30-х роках XIX ст. в Юрківці оселилося кілька козацьких сімей із Задунайської Січі — Галушків, Чорноморців, Лисенків, Таранів та ін., яким уряд дозволив повернутися на батьківщину.
Село Юрківка до 1919 року називалося Білецьким. На початку 1919 року в селі була організована комуна «Незаможник». За успіхи в соціалістичному будівництві і високу революційну свідомість 5й Всеукраїнський з’їзд Рад 3 березня 1921 року нагородив трудящих Білецького Червоним прапором праці. Жителі, не бажаючи залишати за селом попівську назву, порушили клопотання про повернення йому давньої народної назви.
12 липня 1921 року за рішенням ВУЦВКу Білецьке перейменоване на Юрківку.
У 1929 році в селі був створений перший колгосп, в якому об’єдналися 30 бідняцьких господарств. На початку 1931 року юрківчани вирішили об’єднати дрібні колгоспи в єдину комуну – «Червоний незаможник
З 1941 по 1943 рік село було в окупації фашистських загарбників.
20 вересня 1943 року воїни 259-ї стрілецької дивізії 51-ї армії Південного фронту визволили село від гітлерівських загарбників. Окупанти заподіяли Юрківці великих руйнувань: знищили вальців млини, міст через річку Конку, клуб, спалили ферми, 47 житлових будинків, тощо.
Влітку 1950 року проведено укрупнення колгоспів: замість 4-х створено 2 – ім. Чкалова та ім. Орджонікідзе.
З вересня 1962 року по липень 1987 року головою колгоспу «Зоря комунізму» був Саєнко Микола Михайлович . У 1969 році колгосп «Зоря комунізму» мав 7,4 тис га сільськогосподарських угідь в т.ч. 6,4 тис га орної землі.
За час його роботи за сприянням сільської ради колгосп отримував мільйонні прибутки, вніс величезний вклад в розвиток соціальної інфраструктури села.
Юрківська сільська рада утворена в 1958 році. У грудні 2016 року увійшла до складу Таврійськоїї об'єднаної територіальної громади, ставши старостинським округом Таврійської сільської ради.
До округу входить один населений пункт – село Юрківка.
Сьогодення
Таврійська сільська рада (об’єднана територіальна громада) утворена відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» згідно рішення сесії Таврійської сільської ради від 28.07.2016 № 1 та рішення сесії Юрківської сільської ради від 28.07.2016 № 1. До складу Таврійської об’єднаної територіальної громади (далі - ОТГ) увійшли населені пункти: село Таврійське, село Юрківка та село Любимівка.
Станом на 01.01.2020 загальна кількість мешканців Таврійської ОТГ складає 4481 особи, в тому числі с. Таврійське - 3087 особа, с. Юрківка - 1293 особи, с. Любимівка - 101 особа.
На території, яку охоплює громада, зареєстровано 11 приватних сільськогосподарських підприємств в тому числі 1 акціонерне товариство, 14 селянських фермерських господарств.
Торгівельні послуги надають 27 функціонуючих торгових точок, у тому числі 14 магазинів, 8 павільйонів, 5 кіосків та 2 заклади громадського харчування.
Для надання мешканцям громади житлово-комунальних послуг в 2017 році було створено КП «Таврійскдобротут». Метою діяльності Підприємства є задоволення сільських та суспільних потреб у проведенні благоустрою села, збиранні та вивозі сміття, наданні ритуальних послуг, автопослугах, опаленні, ремонтах, інших роботах та послугах з метою отримання прибутку.
З метою забезпечення прав жителів громади на отримання якісних і доступних соціальних послуг у січні 2019 року було створено КУ "Центр надання соціальних послуг". Основними принципами діяльності ЦНСП є законність, дотримання і захист прав людини, системність, комплексність, адресність та індивідуальний підхід, доступність та відкритість, добровільність вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм під час надання послуг, дотримання державних стандартів соціальних послуг, недопущення негуманних і дискримінаційних дій щодо соціально незахищених категорій населення, які перебувають у складних життєвих обставинах.
В ході проведення реорганізації шкільних навчальних і дошкільних закладів ОТГ на базі Таврійської ЗОШ I-III ступенів створено базовий КЗ «НВК «Перспектива» Таврійської сільської ради, в якій увійшли:
- Таврійська (колишня Таврійська ЗОШ I-II ступенів) філія
- Юрківська (колишня Юрківська НВК «Школа І-ІІ ступенів-дитсадок») філія
- дошкільний підрозділ «Чебурашка» з дошкільною групою «Ластівка» в с. Юрківка.
На базі існуючих закладів культури громади в жовтні 2017 року був створений КЗ «Центр культури, дозвілля та спорту» Таврійської сільської ради, який об’єднав працівників будинків культури, бібліотек та спорту.
При будинку культури функціонують різноманітні гуртки (вокальний, вокально-інструментальний, декоративного мистецтва та інші), спортивні секції (дзюдо, волейбол, футбол) які відвідують мешканці громади
Заклади охорони здоров’я ОТГ (Таврійська та Юрківська амбулаторії) після реорганізації підпорядковані Комишуваському КЗ «Центр ПМСД».
Територія Таврійської сільської ради газифікована.
Загальна площа території Таврійської сільської об’єднаної територіальної громади становить 18403 гектарів. Проблему підвозу дітей до школи сіл Таврійське, Юрківки та Любимівки вирішено шляхом придбання двох шкільних автобусів.
Сільську раду очолює сільський голова Свириденко Микола Олександрович.
Секретар ради Скубіна Олена Василівна, працює п'яте скликання.