Євпак Віталій Олександрович (25.12.1980 - 24.02.2022)
Євпак Віталій Олександрович, народився 25 грудня 1980 року в селі Юрківка, Запорізької області.
Дитинство у Віталія було складним, батько покинув сім’ю, коли синові було лише 6 років, матері не стало пізніше, коли йому виповнилося 18. Все в житті досягав власними силами, бо підтримки не було.
В шкільні роки надавав перевагу точним наукам, мав хист до механіки і теслярства. Він обожнював своє життя, подорожі, цінував людей, які оточували його, був чудовим другом і любив проводити час у своїй майстерні, бо там він духовно збагачувався і творив.
Після закінчення школи вступив до Запорізького професійно-технічного училища № 27, мріяв здобути професію зварювальника.
Строкову службу проходив у місті Стрий Львівської області з 1998-2000 рр.
Працював на Придніпровській залізниці.
З 2020 року старший солдат Євпак В.О. проходив військову службу в ЗСУ за контрактом.
24 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання з відсічі широкомасштабного наступу військ російської федерації в Донецькій області біля населеного пункту Прохорівка, в результаті ворожого артилерійського обстрілу отримав вогнепальні поранення не сумісні з життям.
Тіло бійця залишилося в тимчасово окупованому Маріуполі.
Чоловіка не дочекалася дружина, батька - син та дочка.
Указом президента України № 224/2022 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
