Романов Вадим Миколайович ( 23.11.1999-30.10.2023)
Старший солдат, навідник - Романов Вадим Миколайович ( 23.11.1999-30.10.2023) Позивний «Ромаха».
Народився в с. Кірове Оріхівського району Запорізької області.
Навчався в КЗ «Оріхівська ЗОШ І-ІІ ступенів № 3». Здобував освіту у ДНЗ «Запорізьке машинобудівне ВПТУ» за спеціальністю слюсар-ремонтник.
З листопада 2019 року призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину А3211. Під час проходження служби здобув спеціальність стартового і підйомно-транспортного устаткування зенітних ракет ближньої дії і водія автомобіля ЗІЛ-130. Отримував відповідні сертифікати від військової частини, мав подяки. В 2021 році закінчився термін військової служби.
Працював ливарником в ТОВ «Оріхівсільмаш».
В квітні 2022 року, Вадим звернувся до командування військової частини А4104 з питання призову на військову службу за мобілізацією до 142 роти цієї частини. Він так мріяв потрапити туди. Після співбесіди в ТЦК, 02.03.2023 року, добровільно підписав контракт на три роки з військовою частиною А1302, став до лав ЗСУ 93 бригади «Холодний Яр». Вадим завжди говорив: «Якщо не я, то хто?..». Захищав територіальну цілісність України від російських окупаційних військ, виконував бойові завдання при безпосередній участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України на Бахмутському напрямку Донецької області.
Незважаючи на свій юний вік, завжди був відповідальним, справедливим, сміливим, всім допомагав, вселяв оптимізм та підбадьорював. Мав повагу серед побратимів. Був добрим, чемним, чуйним, співчуваючим. Там, під Бахмутом, у Вадима був улюблений пес, який завжди ходив з ним на завдання.
Страшна звістка прийшла від побратимів 31.10.2023 року про те, що 30 жовтня 2023 року о 22:30 год під час переміщення, поблизу вогневої позиції, яка знаходиться біля с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, по квадрациклу, на якому знаходився Романов Вадим Миколайович військами російської федерації було застосовано ПТРК, пряме влучання у водія.
Цілих п’ять тяжких, скорботних місяці всі чекали на його повернення, неможливо було винести його з поля бою. І ось 02.04.2024 року Вадим отримав спокій в Запоріжжі, поблизу рідної домівки, назавжди відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, за її свободу і незалежність. Назавжди в строю у складі 1-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 3-ої мотопіхотної роти 1-го мотопіхотного батальйону 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр» військової частини А1302. Назавжди 23 роки.
Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
