Вітаємо з Днем народження
10 липня 2018 , свій 92 день народження відсвяткував житель с. Таврійського, ветеран Другої світової війни, людина з великим життєвим досвідом - Іван Михайлович Терентьєв.
З привітаннями до Івана Михайловича завітали голова Таврійської сільської ради М. О. Свириденко, голова ветеранської організації Т. В. Тітова. Вручили подарунки, побажали здоров’я та довголіття, бадьорості духу.
Нелегку долю вготувало життя Івану Михайловичу, який народився у 1926 році в селі Кінські Роздори Пологівського району. Закінчив 7 класів. У 1942 році окупанти зібрали всю молодь і відправили в Запоріжжя відбудовувати завод «Запоріжсталь». Коли німці відступали, юнаків і дівчат відправили ешелонами в Німеччину. Ешелон зупинили в м. Хмельницькому. Хлопцеві вдалося втекти. Пішки, на машинах, товарних поїздах голодний, виснажений добрався до Кінських Роздорів.
В 1943 році призвали до лав армії. «Мій бойовий шлях почався з форсування Дніпра – говорить Іван Михайлович. Був кулеметником. По декілька разів йшли вперед, і поверталися на початкові позиції. Здавалося, що горіло і небо, і земля, яка вкривалася людськими тілами. Лежали вперемішку і наші солдати, і німці. Дніпрова вода почервоніла від крові. Кожну хвилину ми дивилися смерті в очі. Але перед нами була одна мета- визволити наше Запоріжжя, здолати ворога. Страшно було бачити смерть людей, але сила духу і мужність допомагали нам в бою і ми просувалися вперед до Львова. І дощ, і сніг, бруд і холод, а часто і голод вели нас до Перемоги».
Визволяв Львів, Краків, Перемишль. Був поранений. Лікувався в прифронтовому госпіталі. Війну закінчив взяттям Берліна. День перемоги святкував на вулицях німецької столиці. Справжня бойова дружба, героїзм, відповідальність за долю Батьківщини допомогли солдатам здобути Перемогу. Після оголошення капітуляції Іван Михайлович залишився служити в групі окупаційних військ, а потім в миротворчих військах у Німеччині.
В 1951 році демобілізувався лейтенантом запасу. Має медаль «За відвагу» та орден Вітчизняної війни. Повернувся у рідне село Кінські Роздори. В 1952 році одружився з кіровчанкою. Подружжя виховало двох доньок.
Нам, сучасному поколінню, є чим пишатись - це наші діди, прадіди, які в лиху годину вірили і кували перемогу над фашизмом. Доземний Вам уклін!
